Прекрасних звуків поєднáння,
Я слухаю тебе, милуюсь.
Ти кажеш речі про кохання,
І я не на землі, нічим вже не турбуюсь…
Ти дивишся, чаруєш… Я – в полоні.
Люблю безмежно я твій погляд ясний!
Лиш твій, один і ні один сторонній!
Вони холодні і байдужі, твій – прекрасний!
Прекрасні паралелі, що шепочуть,
Сміються. Пестять і лоскочуть
Мій слух, який нічого крім не чує і не хоче.
Я марю як мої уста твої поцілувати можуть …
Як небо синє і густе колосся,
І як у нас на Україні пісню люблять,
Так я люблю твоє м’яке волосся,
Що ніжно хвилювання будять.
Ти знаєш, що красива і чудова,
Неперевершена і загадкова,
Ти знаєш як люблю тебе єдину,
І думать не про тебе я не можу - гину!
Ти знаєш, з розуму мене ти зводиш!
І все одно ти не моя, і бути нею ти не можеш…
