На узліссі, при канаві, два терновії кущі
Квітували, шелестіли, - в листі гралися хрущі...
Закохавшись в дику ружу, у рожевий її квіт,
Кущі часто сперечались - з ким, із них, розділить світ.
Її чарами впивались, нею марили від літ, -
Їй сонети дарували та чекали щастя схід.
Співом стомлена, щоденним, - горда з залицянь отих,
Ружа роздуми гойдала, глузувала вкотре з них.
Світ, дивуючись питала, - звідкіля вони такі
Відстовбурчені... колючі, геть, усі їхні гілки!
(Своє ж пАгілля, що схоже так із терновим було,
Визнавала за найкраще, - серед всього, що росло)...
Квітла мріями, шаліла, - повертала у той сад,
У той сон, де цвіт узріла, що зоветься виноград...
----------------------------------
Якщо ти комусь немилий, - не нав"язуй своїх дій
Та, нехай, прекрасна ружа увійде до твоїх мрій!
ID:
255107
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.04.2011 20:35:45
© дата внесення змiн: 24.04.2011 20:39:33
автор: grycha
Вкажіть причину вашої скарги
|
