Віват тобі, зістарчений народе!
В століттях скацапілих проминань
Вже навербовано з хохляцької породи
Холуїв, вартих дурі і зітхань.
Орда московська притоптала гідність.
І ми, обдурені, осоння віддали,
Щоб потім десь у Празі чи у Відні
Шукали, та знайти вже не змогли.
І кров усолодивши буйногривим,
Чамрота східна освятила блуд,
Запхала пельку салом і в пориві,
Втяла комуно-азіатський суд.
Брутально натопивши з мозку лою,
Впивалась, ґвалтувала і ревла.
І виховала бидло для забою,
Нас чорношкірих поганяє за вола.
Вщасливлено покірних засмоктало.
Із амнезією по вуха у лайні.
Колись праправнучок спита недбало:
„Чи ми кацапи, чи хохли, чи що ми за одні?”
2001 р.
Біль, гнів, образа переповнюють серце і душу.Кожне слово куля.Кожний рядок постріл. Чудовий вірш із задоволенням прочитаю інші. Моє вам шанування.
ЄВГЕН УТКІН
Ярочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00