Ділиш буття на «привіт», «прощавай» і тугу.
Вимірам часу підвладна навіть печаль.
Стати колись чоловіком, коханим і другом…
Вірив не вірив, був і не був, на жаль.
Їдеш укотре… справи… робота. І тільки
ридма ридатимуть сни горілиць.
Може, у цій суєті недобачив їх стільки…
Може, тепер і не здатен збагнути якісь?!
Знов не тримаю… Дорога, дорога… І весни
всі перетліють, лишаючи пасма сивин.
Хай перебуду, хай перетужу і воскресну,
щоб… повертався, щоб… лише ти один.
29.07.07 р.