Для віршів потрібна муза,
у кожного - образ свій,
для когось щоденна обуза
чи далеч солодких мрій.
Когось надихає кохання,
гарячого серця стук,
коли були разом - пам'ять,
напруга ревнивих мук.
Страждання - для вірша привід,
утома від світу цього,
прожитого щастя привид
й безсилля вернути його.
Буденність теж надихає
словами почати війну,
тоді сам себе питаєш:
"чи стрічкою зміни почну?"
І музою стане країна,
якщо патріот в душі,
і рідною мовою линуть
патріотичні вірші.
Якщо у сім'ї незгоди
чи з друзями нелади,
за будь-якої погоди
муза все ж може прийти.
Та поряд не буде ніколи,
якщо захотів писать сам,
і спроби лише мозок колять -
є рими і зайвих слів хлам...