Обійди мої сни! Я боюся твого пришестя.
Тоскно-тоскно гойдає фіранку джміль.
За дверима ота, що втішатиме проти шерсті,
Тарабанить. – Відчинено! Ручку нажми!
Засидúться до півночі. Рада порадою.
Вже прилинув і дрíмко, крутнувся… Пішов.
У подушку сопе мій стомлений ладо.
Хтось ще світить – рахує грошей мішок.
Обійди мої сни! Інакше чекай непереливок
Від того, хто любить мене понад все.
А на квітці герані уже прокидається джмелик,
І коханий вже каву мені несе.
12.10.09 р.