У мене білих два крила.
Я досконала, я безгрішна.
Та серце вразила стріла.
Зрадлива доля, неутішна.
І потемніли крила вмить,
Я приховала грішну правду.
Хай серце плаче і щемить,
Я лиш в тобі знайду розраду.
Я не відмовлюся від чар.
І поступово, крок за кроком
Чорніють крила. В серці жар…
Я з неба впала ненароком.
Це щастя, бо тепер повік
Буду ходити біля тебе.
Я – янгол, що із неба втік.
З тобою непотрібне небо!
Нам добре разом, лиш удвох,
Я мов життя нове відкрила.
Чому ж ти сповнений тривог?
Хочеш примірять мої крила?
У небі ти забудеш все!
Політ зітре твої страждання,
П’янку свободу принесе!
Лети, лети, моє кохання!
Я тут чекатиму тебе.
Ти ж повернешся, я це знаю,
Я важливіша від небес.
Чому ж так довго? Зачекаю.
Тебе нема…Тебе нема…
Хвилини тануть без упину,
Тут холодно, в душі зима.
Ти в небесах, а я тут гину.
Ти – заборона , ти – табу,
Ти – гріх, найбільша непокора!
Торкнувся серця і забув.
Кричить душа моя прозора.
Безкрилий янгол на землі,
Людина з крильми в синім небі.
Блукатиму я у імлі,
Я вже не янгол…Просто Леді.