Різдво.
Припорошило снігом все,
і в чудний час понад усе
хотів би я ту мить узріти,
коли родилося Маля
надіслане Творцем,щоб жити,
могли ми вічно, в небуття
гріхи всі наші потопити.
Побачити би Віфлієм
і хлів, де народила сина
Марія чиста, пастухів,
які на світло дивнеє спішили.
Як пастухи, навколішки,
Упав би я, узрівши світло,
Молився б Боги пошепки,
За те Маля, що вічно жити...
Щоб вічно бути з тим Дитям
У серці і радіти світлу,
щоб не зустрітись з небуттям
з гріхом здружившись гидким.
Щоб не покинула любов
Засмічена гріхами душу,
раб Божий, учень, друг Христов,
таким я бути мушу.