Нічка замріяна тихо спустилася,
Глянула в вікна мої.
Спати схотілося ,тому й наснилися,
Роки дитинства мені.
Оселі благенькі соломою вкриті,
Дим кучерявий в печі.
Хата білесенька,бідна й чистесинька,
Гріла мене у ночі.
Ніченька темная в вікна заглядала,
Довгі й сумні вечори.
Блимала лампа в хатині малесенькій,
Зорі тремтіли з гори.
Мамині очі, частенько, заплакані,
Поглядом гріли мене.
"ВЧИСЯ ДИТИНОНЬКО,ВЧИСЯ РІДНЕСЕНЬКА,
МОЖЕ БІДА НАС МИНЕ".
Роки минулися,з часом збагнулося,
Мамина правда була.
До слів прислухалась,з бідою змагалась,
Справжнє життя прожила.