Газета «Кримінальна хроніка»
21 серпня у Районі було знайдено труп молодої дівчини: русяве довге волосся, яскраво-зелені очі. Губи дивним чином розпливлися у посмішці. Найголовніша і найзагадковіша обставина – у жертви відсутнє серце. Пошуки вбивці тривають.
З особистого щоденника:
А без серця, виявляється, можна жити. Це навіть неважко. Легко, вільно, безтурботно.
Воно саме розчинилося у власній кислоті – апогеєві невдалого катахезису. І просто випарилося разом із почуттями. Залишились чуття. Разом із ними зникло все, що прив’язувало мене до землі.
Напевно, вже час кудись деінде… уже.
Із рукописів письменника-неофіта:
Її легеньку білу сукню цілує вітер. Вона мрійливо ступала й упевнено наближалася до мене. У руках щось світилося. Блиск наближався й уже боляче обпікав мої очі, що самовільно заплющились.
Поглянь, не бійся, - сказала вона ніжно, вже стоячи поруч.
Я повірив їй, як завжди. І – о Боже – злякався до безтями. У руках вона тримала своє…
Серце. Збережи його.
Я?
Мертва пауза. У голові все змішалось. І раптом я зупинився на її грудях. Зліва була шпаринка. Нічого. Просто порожньо.
Невпевнено простягнув руки до неї. І щось тепле, лагідне відчув на долонях.
Воно завжди оберігатиме тебе, - прошепотів уже вітер її голосом. Він підхопив ЇЇ і відніс далеко-далеко у вись. Декілька секунд я бачив, як на тім місці, де була голова моєї дарувальниці, сяяв німб.
вона зникла. А пам'ять залишилася вірною їй. Переді мною постала наша перша зустріч, безкінечно довгі філософсько-дискусійні розмови, нерозривний зв'язок, так і не знайдена спільна точка центру Всесвіту, що стала крапкою у нерозумінні двох світів.
Так, вона зникла. Але в середині якось тепло і світло. Вона залишиться для нього назавжди…