Крим. Море, Камінь. Херсонес.
Диск сонця - тятива нап'ята.
Ти, мов дитя, чекаєш свята,
а навкруги - суціль прогрес.
Тут сірі кам'яні руїни,
стихія сонця і води,
які ведуть тебе сюди -
в храм древньогрецької країни,
де ти, немов малий ключник
чужого міста-таємниці...
Тут, що легенда - то скарбниця.
Ти, зачарований, проник
в ту давнину оглушним сплеском,
чи, може, вітром продувним,
щоб назавжди лишитись з ним
погордним духом безтілесним,
що чує, бачить, лиш мовчить.
Чатує небо вежі, води,
амфітеатр, будівель сходи,
колони, звін, що не звучить.
Прислухайтесь: душа віків
облизує холодні губи
і небо тихо грає в труби,
де скелі голі, аж ковзкі...
Загривки здиблених валів
збивають гриви в білу піну.
І ти стоїш осиротіло,
бо час в тобі не відболів.
Він ще живий, тобою диха,
могутнім поступом гримить
розп'ята між віками мить -
провісниця добра і лиха.
Де море Чорне пам'ять гладить,
стоїть, шрамований увесь
закутий в камінь Херсонес -
син гордий древньої Еллади
Як ви красиво описали Херсонес( в давнину на Україні його звали Корсунь) і саме йог підкорив князь Володимир у 987 році та прийняв християнську віру. Виходить Херсонес (Севастополь) майже за тисячоліття до Потьомкіна уже належав Україні.
Оленко, ніколи не була і Херсонесі, а уявила все так реально! Спасибі за гарний вірш.Прекрасно сказано: Прислухайтесь:душа віків облизує холодні губи і небо тихо грає в труби,
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
