Дивлюся в заспане вікно:
Чому це ночі стали білі?
Покрите білим сном воно,
А в серці тихі заметілі...
Ця ніч чудова,чарівна
На Землю шорохом спустилась
Прийшла сюди якОсь сама
І зовсім чиста нам відкрилась...
Заснуло все,навіть не диха,
На небі зорі мерехтять,
А ось одна упала тихо,
Не буду я її шукать!
То впала мрія загадкова
Чиясь розбита і пуста,
Вона горіла так святково
І стрімко падала з моста...
Та це не дивно,кожний вечір
Згорають сотні мрій пустих,
Накину шаль стару на плечі,
Не буду думати про них!
Одне найгірше- в світі люди,
Не помічаючи себе,
Палити мрії чиїсь будуть
І це із часом не мине!
...То впала зірка мерехтлива,
А може мрія золота...
Зате як падала красиво:
Така ЖАДАНА і ПРОСТА...
Чому це ночі стали білі?
Не розумію ось що я...
Мабуть їх осявають мрії,
Що притяга і розбива Земля!!!