Я – була вовік, і буду!
Без початку і кінця
Весь пісок крізь скло роздую -
Часу не було й нема!
Я – буду там де цього хочу.
Кладу я ваш паркан в карман -
Сьогодні вишні я листочок,
А завтра вранішній туман...
Я – любов до всього світу,
А не та що в обручках,
До каліки, і до снігу,
І до дівчинки в бантах...
Я – очі, ті що бачать те,
Що ніч води в собі хова.
Чого нема... Для вас це те -
Що в серця розум забира...
Я – не доросла, не маленька
Кочую із життя в життя.
На свято прибране гарненько
Ступаю вже не раз, не два.
Я – є бог! Творець безликий!
Мою волю не зламати.
Котрий раз цей світ великий
Необхідно полатати
Я – не людина! Боже збав!
Вона в своїй тюрмі тюрма.
На очі штори. Не впізна
Того хто сонце дарував!
Я – свіжість, що з вітром ти вдихаєш...
Я – ДУША!!! Та ти про це не знаєш...
Може і пізніше... Але не переймайтесь Як кажуть:
Поет у 18 років - це романтик
поет у 40 років - це поет
поет у 60 років - це божевільний.
тому нам з Вами ще є до чого рости
Ковила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00