Це приходить, мабуть, від Бога
І примушує сісти й писати,
І у тисячний раз розпинати
Свою душу – багату й убогу.
І приходить це зовсім невчасно –
Серед ночі, або в дорозі.
Ти йому заперечить не в змозі,
Бо натхнення не знає часу.
Бо натхнення не знає міри.
З ним живеться нам не найкраще,
Та без нього буває важче,
Ніж в годину важку - без віри.
Цей дарунок – крилата доля
І приречення на самотність,
Усвідом лиш цю незворотність:
Білий аркуш - й залізна воля.
