Шумить десь море, ніби щось шепоче,
Байдужий місяць дивиться униз,
Самотній берег…Тільки неба очі,
Безмежний простір…І солоний бриз
Я йду туди, де вітер не вщухає,
Де пристрастей вогненний карнавал,
Де полум’ям край неба вже палає,
Де пісня льеться, а на серці шал.
Забути хочу всю буденність дня,
Поринути у ніч із головою,
Відчути на вустах палкі вуста,
Танок вогню, дарований тобою…
Мелодія, що льється до небес,
Підносить серце попід самі хмари,
Шалений рух…На темній шиї хрест,
Тіні дерев танцюють, як примари.
В твоїх очах бестрашно я тону,
І тіла я уже не відчуваю,
Безмежна легкість, ніби я лечу
І пристрасть в венах, як ріка без краю…
…Холодний вітер…Ранок наступа…
Погас вогонь, вже не співа гітара,
Я знов одна…Із сліз в душі моря,
Без берегів, без хвиль і без тепла