Ти просто написав, навіть сили не стало сказати все мені у вічі. ”Привіт, ти дуже хороша дівчина і я дуже тебе поважаю, але щось відштовхнуло мене від тебе.Вибачай”. І це єдине на що ти спромігся? А як я маю розуміти це щось. Може це інша дівчина, може твої внутрішні комплекси, або про це тобі нашептали вночі зелені чоловічки. Отак просто взяли, прилетіли до тебе і сказали на вушко, що я не та, що я ніколи не буду тобі парою. Отак то. Це все вони – зелені чоловічки, хай йому грець! Просто змиритися було б найлогічніше і найкраще, і не намагатися їх знайти. Але я в той момент жила емоціями і вирішила почати пошуки. Я шукала їх ”vkontakti”, розклеювала оголошення, і розпитувала Стьопу – ромашку, чи він не знає де я можу знайти зелених чоловічків. Але всі пошуки були безрезультатними. Ну чому?..Будучи у сильному відчаї я не могла дати раду своїм почуттям. Я засинала в сльозах під сумну музику, ходила парком вдивляючись на ту вулицю, де ти можеш проходити, а коли проїжджала попри ”Делікатеси”, то не могла стримати сліз.
Одного разу я поверталася з університету і згадала про те, що не тільки людина керує своєю долею, а і доля керує нею. Можливо цих зелених чоловічків послали небеса, і вони йому наказали кинути мене. А що, якщо вони врятували мене від якоїсь біди? Я ж навіть не задумалась про це, навіть не припустила думку, що це не просто так. Це ”щось”, спрямувало мене в іншу сторону, не в ту, в яку хотіла я, а в ту, куди хотіла доля.
Тепер я знаю, що ці зелені чоловічки – це мої ангели охоронці. Так, вони. В когось охоронцями є червоні равлики, чи жовті метелики, а в мене зелені чоловічки. Вони мені обов’язково колись присняться і розкажуть про все. Але це буде потім, а зараз я просто чекаю і довірившись їм живу дальше. Тому що це ”La fin de my first love”.