Швидко-швидко – сходи, сходи:
Знову в пам’яті моїй.
Гірко-гірко – сльози, сльози:
Повне серце моє сліз.
Зимно-зимно – вітер, вітер
Пробирає до кісток.
Пізно, пізно, зовсім пізно
Для пробачень-пелюсток.
Сумно-сумно – все, немає,
Всі померли почуття.
Душу, душу жаль проймає,
Бо закінчилось життя…
Дивно-дивно – все завмерло,
Лише тихий-тихий плач…
Лунко-лунко б’ється серце –
Ну скажи, прошу: “Пробач”!
Тихо-тихо – люди, люди…
І нема нікого скрізь,
А самотність скалить зуби –
Чого шкіришся? Не смійсь!
Дощик, дощик ніжно-ніжно
Заливає серця жар.
Плакатись тобі вже пізно,
Що кохання не здержав.
Дзвінко-дзвінко сумна пісня
Пролунає у душі.
Пізно-пізно, дуже пізно…
Все, як є, прошу, лиши…
Інтересно побудова вірша...
