- Мене давно вже ждуть вокзали,
Немає виходу з біди.
- А ви ж, Учителю, казали
Про те, що вихід є завжди!
- У нас шляхи, дитино, різні
І час прийшов їм розійтись.
Мені вертатися вже пізно,
А ти цвіти і не журись.
У тебе є магічні крила,
Щоб підкорити небеса.
- Учителю, не в крилах сила!
Вони — лиш зовнішня краса.
- Хіба не мріяла про небо,
Щоб облетіти цілий світ?
- Якщо ніхто не вірить в тебе,
Тоді для чого цей політ?
- Життя із казкою не схоже,
Бо казка надто золота.
- А я ж , Учителю, не зможу
Без вас боротись за життя.
- Ти лети життям, як птиця,
Білих крилець не ламай.
І якщо весна насниться,
Ти про Вчителя згадай.
Зміцніли крила- птахом стала.
Пізнала істину свою.
Вони навіки розпрощались,
Колись зустрінуться...
В раю.
Юлечкко, привіт! Я тебе й тут знайшла!
Валькірія - це я, твоя подружка по поетичних дуетах...
Я вже давненько на цей сайт не зазирала, аж тут глянь - знайоме до болю ім"я. Тепер вже нікуди ти від мене не дінешся!...
Юлька_Гриценко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00