Ніколи ще не було так, як зараз,
хоча, здається, було так завжди.
Те саме підвіконня й склянка кави,
ті самі зорі й на снігу сліди...
Ті самі люди у турбот полоні,
ті самі мрії і бажання, й пустота.
Усе точнісінько так само як і вчора,
та тільки я не той вже.... й ти - не та.
Ніколи кава так не зігрівала,
І підвіконня не було таким м"яким.
Життя таким як вчора залишилось,
та ніби вмить розтанув їдкий дим.
Ті самі зорі сяють по новому,
Нове тепло куштує пустота,
Усе точнісінько так само як і вчора,
та тільки я не той вже.... й ти - не та.
Нехай усі говорять, що це смішно,
нехай сміються друзі й вороги,
Та не бентежать нас людей турботи,
Лишились за вікном сліди...і ми...
Можливо це і є Воно - те вічне,
та світла й не збагненна темнота,
Коли життя - точнісінько як вчора,
та тільки я не той і ти не та...
