Не просто сказати те,
що у тебе на серці лежить,
а тим більше сказати це тій,
через кого це серце болить.
Йдеш у коледж ти щодня,
вона прийде напевно знаєш,
та так буває, і її нема,
«я їй чужий» — чомусь гадаєш.
Проходиш ти по коридорі,
і ось вона на зустріч йде,
ти все обдумав і говориш:
«Привіт!Як справи?» тай усе.
І розумієш лиш тоді,
коли вона зайде за ріг,
що ти змовчав і не зумів,
сказати те, що так хотів....