Сузір’я Лебедя краплинами бурштину
У неба піднялося височінь,
Вдихаючи на повні груди дух полину,
Вдивляючись в Дніпрову глибочінь.
Душею лину до думок твоїх глибинних,
У серці щось щемляче так пече,
Неначе смутком оповите небо синє
У далечінь печаль мою несе.
Клекочуть хвилі біля диво-гір високих,
Шумлять струмки серед гірських ланів.
У запах трав вплітається коханий подих,
В пташинім передзвоні ніжний спів.
В твоїх обіймах, не натішившись доволі...
Нас розділили сотні верст, але...
Тебе зустріну я на перехрестях долі
Кохаю тебе, люба, над усе.
