Ми крадемося помаленьку до мети,
Стрічаючи і другу сторону медалі,
Чому так важко слово віднайти
Щоб щось побудувати і надалі.
Три слова, сказані вже безліч раз,
Крізь сльози, сміх і поцілунки
Без лишніх і не зловлених гримас
Такі ж прості і світлі подарунки.
Довіритись не так і легко незнайомцю
Який ховає свою душу за вуаллю
Дозволити засяяти своєму сонцю
І вберегтись від сексуального провалля.
Які ще гори ти не підкорив?
Які стежки незвідані ще досі?
Моя любов - розмірений порив
Який стрічає твій ще на порозі.
Руйнувати, що простіше може бути
Можна встигнути за час малий
Тож я вже маю не забути
Ти ще не рідний, але вже і не чужий!
