В тебе не вийде бути ним, хлопчику.
Як не старайся, а все одно ти – це ти.
Завжди шукатимеш правду, не зможеш змовчати…
Навіть якщо це завадить дійти до мети.
В тебе не та фігура, і очі інші.
І лінзи тебе не врятують, навіть не мрій.
Та й голос ти не скопіюєш, промовчиш ліпше..
І ти би ніколи не зміг не сказати «постій»…
А він… він тихіший, простіший, всього боїться..
Краще він піде й покине проблеми «десь».
Коли я готую сніданок, йому щось сниться…
Ти б не поміг, зробив би його сам увесь.
В тебе не вийде бути ним, хлопчику.
Та, як подумати, нащо тобі ним бути?
Нащо тобі бути вічно відкритим зошитом,
Якщо ти – книга, яку важко й розгорнути?
Хлопчику, будеш зі мною? Я дам цукерку.
Дам і любов, та не буду нічого брати.
Я зрозуміла: тебе неможливо стерти.
Ти закарбуєшся в серці, мов вічне свято.
