Я усвідомила –
здивовано
Для себе –
відсьогодні –
Що брудом вщент
наповнена,
Зненацька якось
зломлена,
Й лечу я у безодню.
Чекаю смерті…
Й вихором
Усе життя
промчалося…
Думки затерті –
вихрестом…
Відбуду.
Відпечалюся.
Спочину
в срібнім мареві,
Полину
в Лету вічну я…
І ось – кінець
кошмарові.
І ось – легка
по вінця я.
І далі – тихим
поступом
Зійду туди,
де світиться,
В дверцята
стукну посохом –
Можливо,
і відчиняться…
21.05.2002
