Вітер щоки пошматує,
а мені на це плювати.
Того болю я не чую.
Лиш в душі він стогне клятий.
Одяг мокрий від дощу.
Але байдуже на це.
Я на лавочці сиджу.
Сльози скапують лицем.
Розтеклась дешева туш.
Я кусаю сині губи.
Знаю сльози не з дощу.
З болю я стиснула зуби.
Серце в грудях гірко стогне.
Я в гарячці. Зимний піт.
І обнявши свої ноги,
вкотре подзвоню тобі.
Та цей голос в телефоні
знов буде мені брехати.
Добре знаємо обоє –
ти не вмієш вибачати.
Так просиджу я до ранку.
сльози виплачу усі.
Вирву серце, вставлю в рамку
і віддам його тобі...
2.І.2009
22:16
