Всевишній Боже, ці очі втомились,
Вони у мріях зневіри втопились,
Якось депресивно стогне душа,
Ще важчою стала власна ноша*.
Нікого немає, друзі всі «сплять»
Що ж це робити? Піду погулять…
Хаос думок, жахливо мені,
З втомою болю ходжу по землі.
Завжди перед вибором, кроком стою,
Ніхто не почує душу мою.
Тобі сповідаюсь в хвилину важку,
Тобі розкажу свою долю тяжку.
Дай сили мені все подолати,
Важливу хвилину щоб не проспати,
Щоб власна душа не втратила «тінь»
Прости мене Боже…прости все. Амінь!
