Море думок в дурній голові
Крутиться слово на язиці
Сказати мовчки просто собі?
Не хочу, марно. Скажу тобі.
Скажу про те, як набридло
Хамити собі неначе бидло
Про ті розумні очі
Про які мріяла раніше щоночі.
Та ти не чуєш, або не вмієш
Ти мовчки закриєш очі –
Стиснувши зуби тихо помрієш
Поплачеш в подушку без звуку
Ти сильна!!!
Все виглядає наче опера мильна.
Ти розставляєш все на місця
Дзеркало. Тиша. На тобі немає лиця.
І погляд десь там…десь без зображень
Без втіхи сльози. Без навантажень.
Не заглядаю. Не хочу. Не мушу.
Не катуватиму свою я душу.
