Якщо вірить індусам, то може
Бути втілення душ, – і за тим
Можна каменем стать придорожнім,
Чи змією чаїтись під ним.
Можна деревом, птахом, тваринкою
Стати, квіткою, бджілкою в ній,
Чи чиєю іще половинкою
В ситуації стати любій.
Якщо так, – то не хочеться песиком
Бути, в тім мені як не любить
Їх за вірність і дружбу, та все ж таки,
По-собачому як тоді жить?
Друзів цих я люблю без обману,
Та не хочу, щоб на повідку
Прогулятись виводили зранку
І вертали назад налегку.
Ні на кого не хочу кидатись
І когось покусати тим більш,
Найгучніше обгавкать старатись
І невтомно старатись частіш.
Хай там є харчування від пуза,
Та про вольную волю забудь!?
Вибачайте, таке мені друзі,
Не підійде, – інакший є путь!
Бути в шкірі невесело песика!
Бо й самому свій хліба шматок
Здобувати хоч важко, все ж весело!
А рекламу давати в ТікТок.
Воля – вольному! Тільки – Свобода!
Хіба можна її не любить!?
Можна все полюбить, що завгодно!
Та без неї, – мов зовсім не жить!
