У небі ніч — мов музика без слів,
Там місяць сріблом простір освітив.
І зорі мерехтять, мов ніжні сни,
Вони шепочуть серцю: "Йди крізь сни".
Над горами, мов спогад мрій старих,
Танцює світло в барвах неземних.
А шлях між скель — мов тиха течія,
Де тінь і сяйво творять чудеса.
Вода — мов дзеркало надій,
У ній — закоханість і шепіт мрій.
Змішались небо й обрій у блакить,
Де мрія може дихати й летить.
Ця ніч — мов казка, вічна і жива,
Де кожна зірка — ніжні ті слова.
А серце в цьому сяйві — як в раю,
Воно шепоче: "Світ я цей люблю!".
