Плаче гірко, мов маля,
Наша рідная земля,
Бо іде на ній війна
Лютая, важка, страшна.
Пролива вона знов кров.
Ворог той, який прийшов,
Без краплини співчуття
Знищує її. Життя
Нашої землі йому –
Це ніщо. Її в пітьму
Він занурює цілком
Зі своїм жорстоким злом.
Наша ж рідная земля
Бореться з ним мужньо для
Того, щоб його здолать
Й більше гірко не страждать
Аніскілечки повік,
А у мирі жити вік,
Світле щастя відчувать
І його всім дарувать.
Цей прекрасний час прийде́,
Як війна, що йде, пройде́,
Зникне, скінчиться, піде́,
У провалля упаде
Темнеє уже навік,
Щоби не було повік
В нас її, а мир лишень
Кожну ніч і кожен день
Був у нашому краю,
Щоб жили ми, як в раю.
Євген Ковальчук, 01. 02. 2023