У вогні наш рідний край.
Точиться страшна війна –
Справжнє пекло, а не рай.
Вкрай нещадная вона,
Як і тії вороги,
Що її ж і почали
Без краплиноньки ваги*
Та сумління. Не здали
Ми їм землю нашу – край
Рідний, серцю дорогий,
Що кохаємо украй,
Адже він один такий,
А взялися боронить
Ми його усі щосил,
А не лиш страждати й нить.
Повернути небосхил
Мирний – наша це мета.
Точиться страшна війна.
Наша земленька свята
Вся пала, та, як весна,
Прийде мир в наш рідний край,
Як війні покладемо
Остаточний вже ми край.
В мирі знов заживемо
Й будемо життю радіть
Мить кожнісіньку його.
Ніде правдоньки тут діть.
Ми досягнемо цього.
А війни, яка мине,
Більш не буде в нас повік.
Мир, що всіх нас огорне,
Буде з нами цілий вік.
Буде він, мов сонце, гріть
Нас і влітку, взимку теж.
Ми ж всі будемо радіть.
Радості не буде й меж.
*Вага – тут заст. Вагання
Євген Ковальчук, 30. 01. 2023
