Очі смутку спопеляють
В шафах з каменю й грози,
Колискової співають
Там їм сови і ксьондзи .
Вітру вогкий подих свище.
Двері нудять та риплять
Там, де хмари ходять нижче
І кістки сумирно сплять.
Рукавів безкрайніх зграя
Знову кличе вдалечінь,
В смутку радощів жебрає
Між потрісканих склепінь,
Де блукають опівночі
Вітром навчені кроти,
Де чекають тамагочі,
Де чатують блокпости.
Очі сховані в сандалі!
Світ занурений в пісок!
Тільки грози, тільки зграї,
Тільки ворон скок та й скок…
фото з інтернету