В житті ми скаржимось на долю:
Вона у всьому винувата.
Приносить часто в серця болі,
Примусить плакати, страждати.
Ти ж мав колись в житті той скарб,
Чом не цінив, не шанував?
А він чекав уваги довго й впав,
І знову доля винувата.
Ми їй приписуєм нещастя,
Усе в житті, що не вдалось.
Вважаєм доля відреклася,
Зламалось щось й десь подалось.
А доля чує все і бачить,
Нам часто може доказать:
Самі ми винні, не інакше,
І треба нам оце прийнять.
Самі будуєм свою долю,
Сильніші неї в сотні раз.
Ми переможем у двобої,
І хай це буде без образ...
