Холодні, як лід,
Зірки у глибокому космосі
Зовсім не такі,
Як зорі з планети Земля.
Тут сяйво мигтить,
Хвилюючись кольором й формами,
Зірки мов живі
І з відстані щось шепотять.
Холодні, як лід:
Хоч сяють гарячою плазмою,
Усю пустоту
Не зможуть прогріти життям.
І тіла їх світ,
Позначений в просторі крапкою,
Банально просту
Малює картину із плям.
Вона не жива.
Її оживить атмосферою
Планета Земля:
Заставить крапки танцювать.
І в наших очах
Найбільшою стане проблемою
Зірки розпізнать
Крізь призму свого сприйняття.
ХВіСт
23.03.2024р.
