Присвята Мундуру Івану жителю села Чайкович .
ЦЕЙ ЮНАК ЗРОСТАВ НА ОЧАХ
Цей юнак зростав на моїх очах
Немов у полі мак -первоцвіт весни.
За спиною мав крила немов птах
Злітав до зір,там де шумлять ясени.
Згадую його ,як був маленький,
Як дитиною бігав на подвір'ї.
Немов ясне сонечко світленький
Світив далеко , як либідь сузір'ї.
Очі сині , русяве волосся
Любив він читати вірші про життя.
Багато пережить довелося
Справжній мачо - козак ,а в душі дитя .
А він моїх батьків близький сусід
Бачила, як у дитинстві грав футбол.
В моєму серці залишив свій слід
Усміхнений красень ,був на коні лорд.
Тато навчив його працювати
Орати,сіяти зерно у полі.
Щоб вмів хліб насущний шанувати
І був господарем своєї долі.
Мама вела до церкви за руку,
Щоб чув голос божий, і любив Бога.
Шанував батьків їхню науку
І у житті була світла дорога.
За ровесників він був дорослий
Любив,так життя , і цей прекрасний світ.
Літав ,як орел хлопчисько кожний
Але знав порядок, ще з дитячих літ.
А коли прийшла біда у наш дім
Взяв автомат, щоб свій край захищати.
Там у пеклі бачив смерть , вогонь ,дим
Віддав життя за Україну мати.
Плаче ,так сестричка за тобою
І ,тато схилив голову у журбі.
Мама гладить волосся рукою
Цілує сину глибокі рани тобі.
Кажуть ,що герої не вмирають
І ,Що будуть жити вічно на землі.
Але матері синів ховають...
Один за одним летять ,як журавлі.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
