***
Не раз горнув сніги посеред літа,
Не раз ловив засмагу при зимі.
Орав небесну синь очима вітер
І повні жмені віршів ніс мені.
В душі птахи співали перелітні,
Старі дуби тримали гордо стрій.
І смакували роси оксамитні
Величні білі коні мрій-надій.
Гойдало небо зорі світанкові,
Вколисувало сонце юний день.
А я шукав красу у кожнім слові,
У квітів набираючись натхнень.
І повнилось життя жагою жити,
Просіявши печалі і жалі,
І щиро усміхалися, мов діти,
Стежки моєї рідної землі.
Засіялось цих заходів і сходів,
Наповнилось немало літ і зим.
Та трохи щось у серці прохолодить
І зігріває душу вогник рим.
06.12.2023
Віктор ОСТРОУХ
