( присвята воїну-брату Володимиру Цепенді )
Коли ти Був — ні грішний, ні святий.
Тримав життя в душі, за образами.
У ко́мусь плакав — за усіх живий,
У кімсь мовчав, тривогами й жалями.
Ти повідбув у силі молитов.
Ще молоді безсоння відгодинив.
В кремезних думах сиво охолов
Ввібравши честі промені родини.
І не зійшлись всі літери в слова,
Поміж дзвінків загублених ефірів —
Чомусь в криву зігнулася пряма,
Забувши час у звивинах замірів.
Відвишивало серце твій рушник
Хоч плин років лиш чуть заполовинив.
Землі святої вірний захисник
Пішов у Божість вічної гостини.
-------------------------------------
Колись. А може завтра. А чи вже,
Відкриє хтось тривалість циферблатом —
До, в час та після волю береже
Той, хто був ВОЇН, а не був солдатом...
Марія Дребіт
05.11.2023 Португалія