На все свій час, всьому своя мета.
Комусь світило, а комусь облуда золота.
Де срібний серп і там де вранішня сльоза -
Пустила пагін чарівна лоза.
Туди, де синє марево іди.
Одна до одної лозини поклади,
Держак з осики та мотузочка проста.
І враз підкориться магічна висота.
Дивись на захід, набирайся сил.
Щоб вверх, як птах злетіти! Птах без крил...
Чекай на ніч, коли зоря зійде.
Турботи з пліч! Нехай вона тебе веде...
Але ж мовчи! Мовчання - то святе.
Доки мовчиш, лоза собі росте.
Холодним духом обіймає ніч поля.
Як на долоні розстилається земля.
Шалені пахощі весняних диких трав
Підкажуть путь. Вперед! Бо час настав!
Лариса
