Пройдуть роки, і пролетять віки,
І буде мир. Затягнуться всі рани.
І здасться, ніби й не було війни...
Підуть у вічність свідки-ветерани.
І якось в день погожий та ясний
Ти схочеш все забути і простити,
Бо між людей ще є закон такий....
Та смію в тебе дещо попросити.
Не забувай, хто йшов тебе вбивать.
Хто гвалтував, і крав, хто нищив села
Й міста. Вивозив все, що можна взять,
Лишав лиш біль та пустку невеселу.
Благаю, ти ніколи не забудь
Про Бучу, Ілловайськ та Волноваху,
Нову Каховку, греблю ту страшну,
Коли вода сягала вище даху.
Дитячі очі, сповнені страху,
Його лиш сон під ранок подолає,
Рубіжне, Маріуполь і Бахмут,
Міста, що квітли, та, яких немає.
О, скільки горя ти приніс сюди,
Злочинний кат, сусіда недолугий.
Спливуть роки, і тьма зійде води, -
Ти руській мір не допусти удруге!
ID:
993876
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.09.2023 22:50:13
© дата внесення змiн: 14.09.2023 22:50:13
автор: Тетяна Бонд
Вкажіть причину вашої скарги
|
