* * *
Ми ще живі є романтики дивнії,
Що чудо блиск камінців лабрадор,
В пошуках вічних, як ніби бездомнії,
Чи то рівнинний, чи гір є узор…
В звуках криштальних струмочка самотнього.
Променем, що пробива й темноту.
Неба блакиттю і витоку – горнього,
Ще не поглинуті у метушню.
Погляд мигдальний – все дивлячись в марево,
Чайкою падаючи з висоти…
Все є примарно й безглуздо оманливо
В світі земному крізь біг суєти.
05.07.2023 р.
