*****
Здається іноді, життя –
Самі лише страждання,
Які туманять без пуття
І думи, й почування,
Щоб сонця теплі промінці
У них не зазирали
І щоб в холодні миті ці
Вони не зігрівали
Їх ніжним, лагідним теплом,
Щоб жити завжди в щасті,
Щоб все це виявилось сном,
Що зникли б всі напасті,
Які уторглися в життя
І вже не йдуть із нього,
І в думи, також в почуття
Нічого, крім лихого,
Вони не упускають, щоб
Усе життя тужити,
Щоб навіть будь-яких тих спроб,
Аби щасливо жити,
Не мав ти змоги вже повік
В своїм житті здійснити,
Хіба що, може, ними вік
Мав змогу тільки снити.
Але коли тебе такі
Думки та почування,
Неначе камені важкі,
Лиш тиснуть, без вагання
У ту ж найменшу часу мить
Ти їх облиш спокійно,
Аби лише щасливо жить
Усюди та постійно,
А не у нинішній лиш час.
Та варто пам’ятати:
Щоб сталося це, повсякчас
Потрібно працювати.
Євген Ковальчук, 06. 06. 2020
ID:
981469
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 27.04.2023 20:40:27
© дата внесення змiн: 27.04.2023 20:40:27
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|