Не журися, матусю, свій біль відпусти,
Лиш приходь ти до мене щодня,
Щось не так я робив, то прости,
І нехай не сумує рідня.
Не залишив я вас, я тут, поруч,
Підніми, мамо, очі до неба,
Подивися від себе праворуч –
Під опіку взяла мене Геба*.
Юним янголом буду літати,
Де Вкраїни степи золоті,
Соловейки де люблять співати...
Прилечу я до тебе ві сні,
На плече сяду тихо і ніжно,
Притулюся до тебе, рідненька,
Навіть в зиму холодну і сніжну
Відігрію твоє я серденько.
Обійму тебе, мамо, крилечками,
Поцілую в змарнілі уста...
Сиві коси як збились пучечками...
Ой, не ті ще ж, матусю, літа!
Встане сонце – на небо вернуся,
В нічку знову до тебе прийду.
За Вкраїну щасливу молюся,
Не накликав щоб ворог біду,
Не украв перемогу священну –
Я нікому її не віддам...
Проженем ми сволоту мерзенну,
Не відступимо ми ні на грам!
Мені, мамо, тут зовсім не сумно –
Славних воїнів дружна сім'я,
Не стріляєм, а тихо й безшумно
Нищим світлом своїм м@с..ля.
ГЕБА* – давньогрецька богиня молодості
Гарний зворушливий вірш. Наші Герої з простих хлопців, що не відступили, а стали янголами охоронцями, назавжди вже будуть тримати небо над Україною. Слава їм і шана!. З повагою
М_А_Л_Ь_В_А відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
