Так швидко пролетіло тепле літо,
Осінній вітер стогне за вікном,
І стукає у шибку непривітно,
І завиває, як голодний вовк.
Він б’ється люто у самотній тузі,
Неначе хоче погасити біль.
Проймає небо стогоном розпуки
Дошкульний плач, що лине звідусіль.
Від буйства втомлений, під ранок
Свої притишив стогони гучні,
Лиш ледве чую я гіркі зітхання
І схлипи в передранішній пітьмі.
04.09 2015
