Той дивний птах, то я під небом,
Всіх бачу, вітер стережу,
Нехай не буду диво-оберегом,
Але, якщо ти просиш, правду розкажу.
Де милий твій, в якому краї,
Свій шлях під зорями пройшов -
В степу безмежнім, широко-небокраї
Його мій вітер подихом знайшов.
І крок за кроком з легітом, повільно,
Він йшов, як місяць ранком росяним,
А в згадках ти, тай земле - рідня
І сад, і верби, цвітом весняним.
Так мріяв він, розділить долю,
Одну на двох – з кохання назавжди,
Ось тільки час - відстоять волю,
І будь із ним, і трішечки зажди.
Та в ранок той, безжальна сила
У груди вдарила свинцем,
Останнім рухом, склав він крила,
Життя пішло, із молодим лицем.
Десь поле чисте, в дні і ночі
Над ним навіки, ковдрою лежить
Не забувай безкрайні, карі очі
Та серце добре, яке не клекотить.
