як добре біля прірви десь із краю
у білій хаті з вікнами до раю
де б’є життя де долі ще жебраю
тримати стрій у вічному бою
чекати в небі ту зорю свою
і чути шум у прірві водограю
я все відав би травню і розмаю
щоб не тривожили вже хатоньку мою
співаю на Різдво на Трійцю спочиваю
а на Великдень гіркі сльози ллю
й на Трьох в собі не рівно розливаю
і бачу всіх!- хоч лиць не пригадаю
та ранком під потік води встаю
і в душу промінь Сонечка встромляю
040123
