Осінь, осінь.. Краса мальована!
В копні волос позлоти слід.
Тайна жінки в тобі прихована -
Дами із бальзаківських літ.
Ніжність свою прикрила в золоті
І розлила печаль в дощах.
Гордовито проходиш в холоді
По річках, полях та садах.
Усміх ніжний в ранкових променях
Розсіваєш сяйним теплом.
Та листкову одіж у струменях,
Тусклим змінюєш кольорОм.
То багрянцем, буває, зваблюєш,
То кокетливо золотиш.
То дощами дрібними вкраплюєш
Свою ауру тайних тиш.
То манлива, а то - зажурена.
Незалежна та чарівна…
В тобі гордість жінки занурена,
Нерозгадана таїна.
