Сиділа в мене під парканом,
біла дворняга з сумом у очах.
Дивилася і поглядом благала,
щоб випустив її господарку з двора.
Я їй сказав на мові нашій,
щоб не чекала і додому йшла,
більше не зварить Неля тобі каші,
вона далеко в небо відійшла.
Виніс поїсти,став вмовляти:
"Ти біла не ходи сюди дарма,
я сам сумую по сусідці брате,
була людина та уже нема."
Лютує ковід по усій Землі,
і вже жнивує недозріле і старіше,
і ті жнива зчорнілі і страшні,
хоч і були колись такі раніше.
"Там де живеш тобі не раді,
і внукам Нелі зовсім не болить,
вони і бабцю не любили гади,
було ж кому неприязні навчить.
Син і невістка постійно докоряли:
"Їси багато і багацько палиш дров".
Це все тому,що сильно випивали,
а від горілки,то яка любов.
Синочку Бог прощав гріхи негожі,
вже три авто розбив по п"янці вщент,
мама хотіла йому кращої дороги.
т а він не слухав, аморальний елемент.
Вона й молилася .щоб Бог її не мучив,
забрав подалі,до себе, від сім"ї,
тільки чому від смерті біль пекучий,
і спокою немає людям на землі.
Одна собака вірна сльози ллє,
не може зрозуміти.що ж то сталось,
добро своє за ласку віддає,
сліди шукає,що давно розтали.
Зворушливий вірш!
Кого- кого,а старих нині не всі полюбляють... Є преданіші друзі ніж рідня...Як жаль та світ дуже змінився друзі
З зимовими святами Вас! Божого благословіння на многії літа!
Зворушливий вірш! 
