Народ, що вижив в війнах світових,
Під час голодоморів, окупації,
З пітьми віків і зламів часових,
Плекав ідею розбудови нації.
Він вірив та боровся і тоді,
Здавалося, що в повній безнадії.
В нужді та скруті, у такій біді,
Коли карали навіть і за мрії.
Карали смертю та й саме життя,
Тобто неволю за життя вважали.
Нас намагались ввести в забуття,
Щоб ми своєї пам’яті не мали.
Не просто вбити, знищити ущент
І стерти пам'ять, затерти аж до дір.
Диявольський, страшний експеримент
Робили в тіні п’ятикутних зір.
Ми мали розчинитися як сіль,
Защезнути у просторі і часі,
А саранчу московську звідусіль
Селили в Подніпровї, на Донбасі.
А нас на Колиму та Соловки,
Тайгу і тундру засіяли кістьми!
Мільйони замордованих в роки,
Коли по нас топтались чобітьми.
Тепер нам кажуть, взявши за кадик,
Це ніби склалось якось історично,
І осоружний, ворога «язик»,
На наших землях був чи не одвічно.
Не примусом, смертями і вогнем,
Жорстокістю, яку не передати,
А історично, так вже повелось…,
Тому на це повинні ми зважати!
Забути про ці злочини страшні,
Мільйони закатованих і вбитих,
Що досі нас вбивають на війні
І «рускій мір» продовжує труїти.
Цей «рускій мір», роздвоєний «язик»
Продовжує робити чорну справу.
Хто все забув, чи каже, що так звик,
Є мимоволі ворогом держави.
Допоки не збагне це кожен з нас,
Не зрозуміє наслідки, причини,
Повторюватись будуть кожен раз
Трагедії в історії країни.
25. 10. 2021 р.
ID:
929037
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.10.2021 22:09:58
© дата внесення змiн: 05.01.2025 15:18:20
автор: Мирослав Вересюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
Відчуття, шо ми на порозі чергових потрясінь.... 
І уважуха 
А якщо серьозно, то подібна тематика багатьом не цікава.
