У дні кохання весна цвіла,
Єдина стежка нас вдаль вела.
Тоді я мала аж два крила,
І досить світла твого й тепла…
Одне кохання було на двох,
Журба лишилась мені одній.
Самотність сповнилася тривог,
На серце смуток холодний ліг.
Став нецікавим без тебе світ:
Застигли звуки, мов заніміли,
Утратив барви весняний цвіт,
Лишився колір лиш чорно-білий.
Любов розбилась, немов кришталь,
Їй не піднятись з одним крилом.
Розмила стежку гірка сльоза,
Не гріє сонце своїм теплом.
Без тебе літа нема й весни,
Порвались струни моїх надій.
Прошу: вернися, хоча б у сни,
Лиши пір’їнку для крил моїх.
26.11.2014
