Простори Душі.❄❄❄
.
.
Лампа, що ховає мої очі.
Світло, що приховує серця.
І ночами тихо щось бурмочу.
Коли сни, як поклики життя.
Як мрійливі птахи, що над морем.
Голос їх заманює у рифи.
Ти прийшов у снах моїх на поміч.
Малював піском для мене рифми.
Хмилями розкидалось волосся.
Запахом гірським, як сніжні гори.
Я для тебе лякана лавина!
Ти моє далеке синє море!
Але те обличчя все розмите.
Коли прокидаюся ночами.
Я вся так тремчу, удар об рифи.
Ти десь заблукав, пішов у гори.
Не знайти, запутались стежини!
А мене, все далі кличе море.
Напиши для мене чуєш пісню!
Дівчині яка пішла в простори.❄
.
.
M/V XIII
.